Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани, і гори —
Все покину і полину
До самого Бога
Молитися... а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сем'ї великій,
В сем'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.

З приходом весни в нашій країні відзначаються Шевченківські дні. Не винятком була і наша школа. Вчителем філологом Товтин Людмилою Іванівною був проведений виховний захід «Шевченківська весна» до дня вшанування пам'яті Великого Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка. Адже на нашій рідній українській землі йде війна – жорстока, загарбницька. Шевченко – пророк застерігав усіх українців бути пильними, берегти та любити свій рідний край. Ми спільно з ним стаємо на захист рідної землі, боронимо, у цей непростий час, нашу мову, культуру, ментальність.

$IMAGE1$

$IMAGE1$

$IMAGE4$