І рани їхні вже не їм болять...
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло...
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…

               Їх назвали Небесною сотнею — українців, які загинули у Києві на Майдані. Гинули за честь, за волю, за право бути народом. Такими словами розпочався ранок-реквієм, присвячений пам'яті героїв Небесної сотні, який підготувала педагог-організатор Червенівської ЗОШ разом з учнями 9 класу.

            Так уже історично склалося, що власну свободу й незалежність наш народ завжди виборював дорогою ціною – тисячами, а то й мільйонами життів. Обпалена, але не зітліла, зранена, але жива,обкрадена, але не бідна через століття йшла Україна до власної  територіальної цілісності. І ніхто й ніколи навіть і подумати не міг, що на 23 році незалежності доведеться захищати те, до чого ми вже звикли: українську державність, цілісність, волю, мир. Доведеться виборювати ціною сотень загиблих, поранених і полонених синів і дочок матінки-України. Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами, мали свою сім`ю, батьків, друзів, свої справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну, незалежну Україну. Ось вони перед вами, Герої Небесної сотні.

          Хвилиною мовчання вшанували присутні всіх тих, хто загинув за нас, за нашу Україну. Станьмо. Постіймо хвилину, нехай у нас не заболять ноги, а тільки защемить серце за тих, хто з підбитими крилами злетів до небес і світить нам разом з ангелами Небесної сотні.

Герої України не вмирають,
У пам’яті завжди вони живуть.
Пташками їхні душі відлітають,
І з неба дивляться на нас, мабуть...